finally мовчки затирає твій return Погляньмо на функцію: def f(): try: return "from try" finally: return "from finally" f() # "from finally" Здавалося б, return "from try" мав спрацювати. Але finally виконується завжди - навіть після return. І якщо в ньому є свій return, він перекриває той, що був у try. Те саме з винятками: return у finally проковтне навіть виняток, який мав вилетіти назовні. def g(): try: raise ValueError("boom") finally: return "all good" g() # "all good", виняток зник Помилка сталася, але про неї ніхто не дізнається. Такий баг ловиться довго, бо код вигляда

Чому None перевіряють через is, а не == У пайтоні прийнято писати if x is None, а не if x == None. І це не просто стиль. None - це єдиний обʼєкт на всю програму. Скільки б разів ти не написав None, це завжди той самий обʼєкт у памʼяті. Тому is тут найточніша й найшвидша перевірка: порівняння за ідентичністю, без зайвих викликів. == працює інакше - він викликає метод __eq__. А його можна перевизначити. І тоді == None починає працювати неочікувано: class Weird: def __eq__(self, other): return True w = Weird() w == None # True w is None # False Обʼєкт очевидно не None, але == каже, що Non

Чому 256 is 256 - True, а 257 is 257 - не завжди У пайтоні є оператор is, який перевіряє не рівність значень, а те, чи це один і той самий обʼєкт у памʼяті. І тут ховається несподіванка: a = 256 b = 256 a is b # True a = 257 b = 257 a is b # False Значення однакові, а результат різний. Причина в тому, що CPython при старті створює й тримає в кеші всі малі цілі від -5 до 256. Вони використовуються постійно, тож інтерпретатор не робить нові обʼєкти щоразу - віддає ті самі. Число 257 у кеш не потрапляє, тому кожне таке присвоєння - новий обʼєкт. Звідси False. І ще нюанс: якщо написати 257 i